Футбол. 2012 - казка, яку розповідає Васильєв

Борис Окунь, Champion.com.ua

10.03.08

Прихід на роботу у Федерацію футболу України Сергія Васильєва ознаменував початок нової ери в стосунках ФФУ з пресою.

Сергій Васильєв - людина, що зарекомендувала себе роботою в апараті президента України Леоніда Кучми. Він був помічником Даниловича, керував управлінням інформаційної політики, де став незамінним фахівцем із маніпулювання суспільною думкою. Колись близький до Кучми Григорій Суркіс плоди роботи Васильєва бачив на власні очі. Той гасив пожежі під час акції "Україна без Кучми", розгрібав смітник під назвою "справа Мельниченка", став автором летючих кумівських «темників». Нині Сергій Васильєв робить спробу застосувати старі політичні схеми у новій сфері - спортивної журналістики.

Мало хто знає, що пан Сергій був головною тіньовою особою у виграші Україною і Польщею права приймати Євро. Це він проводив більшість нарад, спілкувався з УЄФА, готував документацію тощо. Нинішнє завдання Васильєва у ФФУ - робота із формування інформаційного поля під Чемпіонат Європи з футболу 2012 року. І попри те, що футбольна діяльність для нього нова, Васильєв все одно повний ідей. Він вдало скористався зацікавленістю УЄФА у створенні в Україні інституту роботи із пресою, і вигадав "Медіа-Клуб". Мета такого заходу - поєднати журналістів, що пишуть про футбол, дати їм можливість поспілкуватися під дахом федерації, запропонувати нові напрямки публічного обговорення, нові теми, провести майстер-класи тощо.

На ділі виявилося, що механізмом "Медіа-Клубу" Васильєв користується, аби впливати на мас-медіа, провадити у життя Пі-аР Суркіса Григорія Михайловича, мати можливість тиснути на невигідних кореспондентів чи журналістів безпосередньо, під час "відкритої" полеміки. Для цього на кожне із двох засідань, що відбулися, Васильєв затягнув із собою підмогу: всім відомого Мирського, працівників ФФУ Лінника, Корзака, Малишева, а потім і Олександра Липенка з "Динамо".

Ніхто не звернув уваги на те, що на клуб запрошують не лише тих, хто писав чи знімав на запропоновану тему. Два перших клуби присвятили Олексію Михайличенку і збірній України, і підсумок засідань вийшов позитивним для Федерації: Михайличенко молодець, збірна рухається у правильному напрямку. Стенограму обговорення розміщують на сайті ФФУ www.ffu.org.ua, а також на сайті "Пресинг" (pressing.net.ua). До речі, останнє Інтернет-видання навмисно створили за вимогою Васильєва, аби точку зору ФФУ могли доносити не лише через офіційний ресурс.

Зрештою апарат Васильєва працює. Публічно в опонентах до ФФУ ходять газета і сайт "Сьогодні" в особі свого редактора Дмитра Короткова, звичайно телеканал "ТРК Україна" і футбольний тижневик Олександра Денисова "Футбольний Вікенд", а ще, вряди-годи спортивні новини на телеканалах СТБ та ICTV. Хоча Микола Васильков та Ігор Мірошниченко з цих двох каналів були модерами "Медіа-Клубу". Решта видань та студій стріли у бік федерації надсилають нерегулярно, лише коли матеріал претендує на сенсаційний. Провідні газети "Команда" і "Спорт-Експрес", футбольні програми "Наш Футбол" та "Гол" (тепер вона називається "Про Футбол з Олександром Гливінським") такого собі не дозволяють ніколи. Остання програма і взагалі зуміла пробитися у сітку телеканалу ICTV після колапсу на "Новому Каналі" завдяки допомозі Суркіса, отже її лояльність гарантована апріорі.

За різними даними, Васильєв отримує від Суркіса 20 тисяч доларів США, мабуть ці гроші він бере не дарма. Більше того, президент федерації і головний її піарник товаришують родинами. А отже віднині, все, що ви чуєте або бачите про чемпіонат Європи з футболу 2012 року, а заразом і збірну України - інформація, яка пройшла фільтр під назвою "ВАСИЛЬЄВ". І якщо ця інформація до вас дійшла, то вона або вигідна Суркісу, або байдужа йому.

Сергій Васильєв: Я не вкладаю в поняття "цензура" того негативного значення, которе існує у моїх опонентів, я вважаю його рівноцінним понняттю "редакційна політика"

17 січня 2002 року, семінар для регіональних ЗМІ.