СЕРГЕЙ ВАСИЛЬЕВ

No flash availible

Биография Статьи Интервью Комментарии Креатив Фотогалерея

Удар у спину

Ігор Чемерис, Главред, ua-football.com, pressing.net.ua, sport.siteua.org, komitet12.org.ua, zakarpatie.com.ua

25.05.09

У медіа-просторі Польщі розгорнулася, по суті, антиукраїнська кампанія в руслі «Євро-2012». Виникає відчуття, що в сусідів проблеми з пам'яттю. Хтось забув, на чиїй «спині» виплив у Кардіффі

Останнє засідання Виконкому УЄФА в Бухаресті, безумовно, залишило у нас дещо неприємний осад. Затвердження міст, які прийматимуть матчі «Євро», нам відстрочили до листопада, вказавши на серйозні недоліки. Але був привід порадіти за поляків. Стан справ у цій країні здебільшого задовольнив європейське футбольне керівництво. Ну, і слава Богу.

Порадівши за друзів-сусідів, українці, звичайно, чекали - і чекають - на їхню підтримку. Адже інколи просто добре слово дає такий колосальний імпульс, так додає сил! Мовляв, нічого, друзі, все буде гаразд, прорвемося! Ми ж в одній команді! З таким напутнім словом можна гори звернути.

Наскільки ж шоковані були наші журналісти, які нещодавно відвідали Польщу! Замість слів підтримки - удар у спину. Якщо й не удар, то поштовх - точно. З ранку до вечора на телеекранах демонструють сюжети тамтешніх каналів (і їм вторує преса) про те, як усе погано й безнадійно в Україні - ні стадіонів, ні доріг, ні аеропортів, а навкруги - одні бомжі й алкоголіки. Зміст такий: і як же ви збираєтеся проводити футбольний чемпіонат? До того ж, білою ниткою проходить - Польщі краще було б об'єднатися з Німеччиною.

Мовляв, ми такі круті, а ви тут що, власне, робите? Такий собі тонкий натяк, що «гусак свині не товариш». Нічого сказати, «по-братськи» обійшлися...

Переборюючи цілком зрозуміле обурення, насамперед хочеться запитати у польських колег: «А ви, взагалі-то, пам'ятаєте, як опинилися в "Євро-2012"»? Якщо забули, не гріх і нагадати.

Про коротку пам'ять

28 січня 2005 року Федерація футболу України і Польська футбольна асоціація подали до штаб-квартири Союзу європейських футбольних асоціацій (УЄФА) спільну заявку на право проведення фінальної частини Чемпіонату Європи 2012 року. Причому від самого початку ініціатива належала українській стороні. І надалі вона, стала головною пробивною силою в боротьбі за «Євро». Ні, звичайно, ніхто не заперечує ролі польської сторони. Але, по суті, роль локомотива, що тягнув увесь потяг, відігравала Україна. І це факт, який визнавали і визнають усі. І Європа взагалі, і Польща, до речі, зокрема.

У зв'язку з цим пригадується випадок, що стався буквально напередодні «кардіффського вердикту» і загрожував цілковитим провалом українсько-польської заявки на .«Євро-2012». Нагадаємо: взимку 2007 року вибухнув грандіозний скандал, пов'язаний із втручанням польських політиків у справи футбольної асоціації своєї країни, що суперечило Статуту Європейського футбольного союзу. Справа повернула на небажане, й навіть виникла загроза припинення членства Польщі в УЄФА, ФІФА і величезних штрафів. Зрозуміло, що за таких умов про проведення Чемпіонату Європи нашими країнами не могло бути й мови. І, можливо, так воно і сталося б, але... Як на тривогу помчала виручати друзів делегація із ФФУ. Відтак тривали кілька днів, які ні з чим не порівняти за витратами сил та нервів. Велися серйозні переговори на найвищих рівнях. Зокрема, між главою ФІФА Йозефом Блаттером і президентом Польщі Лєхом Качиньським, в яких активну участь брав Григорій Суркіс (як представник глави УЄФА Мішеля Платіні). Свій вагомий внесок у цей процес зробили представник Президента України Олександр Чалий та український посол у Польщі Олександр Моцик. У результаті конфлікт було врегульовано - «вогонь погашено».

Ось як через деякий час прокоментував «Главреду» ті події тодішній глава Польського футбольного союзу Міхал Лісткевіч: «Ми відчували неабияку підтримку з боку українських колег, і насамперед від Григорія Суркіса. На певному етапі в Польщі виникли труднощі. Анітрохи не перебільшуючи, скажу, що у вирішенні цих проблем дуже важливу роль відіграв глава Федерації футболу України. Він і президент ФІФА Йозеф Блаттер. Якби не їхня допомога, не виключено, що кандидатуру наших країн на "Євро-2012" взагалі не розглядали б».

Додамо, що через якихось півроку - уже після рішення в Кардіффі - в Польщі розгорівся ще один, не менш серйозний, скандал, дуже схожий на попередній. І знову довелося докласти неймовірних зусиль, аби повернути ситуацію в нормальне русло.

Потрібні ще коментарі? Будь ласка. Член Виконкому УЄФА, екс-глава російського футбольного союзу В'ячеслав Колосков: «Одна з головних причин перемоги України і Польщі - інтенсивна робота Григорія Суркіса та його групи підтримки».

Однак є ще один чинник, який визначив здобуття нашими країнами права на проведення Чемпіонату Європи. Це політика УЄФА і особисто її президента Мішеля Платіні -просування на схід. А в таку політику якнайкраще вписувалася саме Україна.

Ніхто - ні раніше, ні зараз - не стане заперечувати, що в скрутну для Польщі хвилину на допомогу їй поспішали сусіди - партнери по «Євро-2012». І невже українці, опинившись у доволі складній ситуації, не заслужили хоча б просто на товариську підтримку?

Звідки ноги ростуть?

Чому ж раптом польські ЗМІ так завзято почали «лити бруд» на голову партнера? Версія перша - відсутність інших сенсацій спонукала звернути увагу на сусідів. Очевидно, такий товар має попит, бо викликав такі пропозиції. Ось тільки звідки цей попит? У пересічних громадян-уболівальників? Є сумніви.

Версія друга - замовлення. Тут, мабуть, уже «тепліше». Але хто замовник? Певні політструктури? Великий бізнес зі своїми, лише їм відомими, інтересами? Чи замовник «ззовні»? Так би мовити, по той бік кордону. Гадати можна довго й безрезультатно.

Але яка може бути мета такої масованої атаки польських ЗМІ? Тут, мабуть, теж варіантів достатньо... Припустимо, хтось вирішив скористатися скрутним становищем української сторони і змусити УЄФА переглянути рішення про паритет щодо кількості міст, які прийматимуть «Євро». Тобто додати польських. Із тих, яким не пощастило на Виконкомі в Бухаресті. Той же Краків, наприклад. Ну, це, звичайно, лише непідтверджені гіпотези. Хоча, якщо пригадати про жалкування польських ЗМІ з приводу того, що об'єдналися не з Німеччиною... Можливо, хтось ще вірить, що можна поміняти східного сусіда на західного - чого на світі не буває, а що як влаштувати «східному» солідний антипіар?..

Проте дуже хочеться сподіватися, що цей ажіотаж - прикре непорозуміння, яке незабаром кане в Лету. І здоровий глузд візьме гору. Адже трималися ж ми досі разом. І не лише у «футбольній сфері».

Сергій ВАСИЛЬЄВ, керівний Управління інформаційної політики ФФУ

25 квітня у Києві перебувала делегація польських спортивних журналістів, які беруть участь в інформаційних проектах із супроводження підготовки до Чемпіонату «Євро-2012». На прохання Посольства Республіки Польща я зустрівся зі своїми колегами у Будинку футболу. Між нами відбулася невимушена, цікава розмова людей, які роблять спільну справу і працюють на одну мету. Ніхто із присутніх журналістів -а це представники провідних польських ЗМІ - жодного разу не обмовився про якісь інші можливі варіанти союзу наших країн у проекті «Євро-2012», окрім тандему, який переміг у Кардіффі. Не було між нами розбіжностей і в розумінні адекватного застосування принципу «свободи слова» щодо висвітлення процесу підготовки до Чемпіонату Європи. З відкритим серцем ми обмінялися рукостисканнями й координатами для подальших контактів. А трохи згодом після цієї зустрічі мені до рук потрапив черговий моніторинг польських ЗМІ, де знову жваво обговорювалося питання про те, замість яких українських міст, котрі не встигнуть виконати вимоги УЄФА, наші партнери вже сьогодні готові назвати свої... Очевидно, нам справді слід невідкладно без сентиментів ініціювати проведення широкоформатного круглого столу для серйозної і принципової сусідської розмови про те, за якими правилами спільного інформаційного простору співіснуватимуть у проекті «Євро-2012» Україна і Польща.