Поцуплений асфальт

Боріс Райтшустер, Аксель Вольфсґрубер, Focus (Німеччина), Inozmi.glavred.info, compromat.ua, gart.org.ua, komitet12.org.ua

26.03.09

Євро-2012 Україна проведе, от тільки як? В Україні мало хто має уявлення, як справлятися з великими потоками іноземних туристів та як організувати продаж квитків через інтернет. Навіть розбудові інфраструктури заважають місцеві жителі, які цуплять асфальт, призначений для латання доріг, – пишуть Боріс Райтшустер та Аксель Вольфсґрубер в німецькому тижневику Focus.

Готелі, дороги, аеропорти, стадіони – будівництво інфраструктури у господаря України не просувається.

«Чутки про те, що ми не встигнемо з підготовкою до Чемпіонату Європи, то злісні підтасування, – запевняє Сергій Васильєв, речник української футбольної федерації. – За такими розповідями стоять люди, яким не подобається, що ми змогли принести чемпіонат в Україну». Київ дотримується графіків, і УЄФА, за словами Васильєва, це теж підтвердила. Звісно, є певні проблеми, але це нормально для події такого масштабу. Правда, деталями підготовки функціонер не захотів ділитися: «У нас тепер в країні перебуває комісія УЄФА, що працює над звітами по підготовці, і я не хочу її випереджати».

Як на зло, плутанину віднедавна щедро вносить Мішель Платіні, який посів найвищу посаду в європейському футболі не в останню чергу завдяки голосам східноєвропейських федерацій. «Якщо Київ спізнюватиметься з будівництвом стадіонів, – процитувала його газета Dziennik, – то є можливість, що Євро-2012 відбудеться лише в Польщі». «Досі я вважав його людиною, що не змінює своєї думки за чотири тижні», – негайно відчув себе зневаженим президент Федерації футболу України Григорій Суркіс. Платіні «категорично» спростував цитату. Проте навіть запізніла дипломатія нічого не змінює в істотному відставанні в будівництві доріг, аеропортів, готелів і стадіонів країни-господаря Чемпіонату Європи з футболу – 2012 України.

Через фінансову кризу, яка поставила Київ на межу дефолту, скрізь і повсюди бракує коштів. Зведення 31 із запланованих 143 нових готелів до Євро-2012 під загрозою, зізнається голова державної служби туризму Анатолій Пахля. Оскільки вже зараз очевидно, що не можу бути побудовано достатньо 4- та 5-зіркових готелів, УЄФА знизила свої вимоги – журналісти й частина тренерського складу повинні тепер розміщатися й у 3-зіркових. Надзвичайно важко, кажуть, знайти приватних інвесторів, наприклад, для побудови готелів у гірничорудному центрі Донецьку. Бо після чемпіонату там навряд чи можна очікувати великих туристичних потоків, тож інвесторам ця справа не окупиться.

Сітка доріг в Україні переважно в безнадійному стані. 500-кілометрова траса з запланованого міста проведення ігор Львова, колишнього Лемберга, що в Західній Україні, до столиці Києва на значних відрізках нагадує дорогу з перешкодами й вимагає часто до 10 годин їзди. Дорожні роботи не просуваються; іноземні компанії потихеньку жаліються, що місцеві жителі цуплять асфальт. Будівництво стадіону у Львові застопорилося, бо влада не змогла дійти згоди з компанією, що виграла тендер; через велику кількість особливих побажань організаторів і надто мізерну плату австрійський будівельний концерн Alpine вийшов з проекту. Аеропорт в економічно дуже слабкому західноукраїнському місті виглядає за західними стандартами радше автостанцією. Та навіть аеропорт у столиці Києві треба добряче розбудувати – питання лише в тому, звідки держава має взяти гроші.

Економічна криза зараз набула в Україні таких розмірів, що тема Євро-2012 опинилася майже цілковито поза полем зору. Близько 80% проектів у країні довелося припинити, скаржився ще в жовтні заступник голови Національного агентства з підготовки Євро-2012 Євген Вілінський. Такими висловлюваннями агентство підпало в немилість, і уряд його розпустив. Причиною цього кроку були, вочевидь, маленькі політичні ревнощі: агентство очолювала довірена особа Президента Віктора Ющенка – колишнього союзника й тепер суперника № 1 глави уряду Юлії Тимошенко. Зігнаний шеф Євген Червоненко вмить удався до закидів у корупції. Його агентство домоглося того, щоб відбувалися справжні тендери й вигравали їх ті, хто забезпечував найдешевшу пропозицію; а тепер, мовляв, із тим, хто отримує замовлення, суцільне ошуканство. «Корупція перемогла!» – нарікає Червоненко.

«Через кризу геть усе не ладиться, бракує грошей, плюс засадничі проблеми, – бідкається представник міжнародної організації в Києві, що захотів залишитися анонімом. – Люди тут узагалі не мають уявлення, що це означає – скажімо, переправити в найкоротший термін пару тисяч іспанських уболівальників з міста А в місто Б, провести їх по центру міста, розмістити в готелях і так далі». У галузях безпеки та продажу квитків теж немає будь-якої концепції та усвідомлення проблеми, скаржиться спостерігач. «Квитки ж будуть купуватися кредитками з усіх країв, але це може бути ризиковано в країні, що є європейським чемпіоном у шахрайстві кредитних карток, – каже він. Прогноз інсайдера такий: з політичних мотивів УЄФА не виключить Україну повністю з Євро-2012, і символічно пара ігор таки відбудеться у другій найбільшій за площею країні Європи – але як повноцінний співорганізатор країна випаде.

У кінці квітня – на початку травня УЄФА збирається остаточно вирішити, чи залишаться Польща та насамперед Україна організаторами Чемпіонату Європи з футболу – 2012 і в якій формі. «У нас є численні можливості», – багатозначно розмірковує президент УЄФА Платіні. Без зайвого розголосу поляки готують про запас крім стадіонів у Варшаві, Гданську, Вроцлаві та Познані ще й стадіони у Хожуві та Кракові. Деякі тамтешні чиновники вважають, що українці вчасно обладнають місця проведення матчів лише в багатих центрах Києві й Донецьку. А не вдасться навіть там, думають вони, то до Польщі співорганізатором може приєднатися Німецький футбольний союз (НФС), ймовірно, з близькими до кордону аренами в Берліні та Лейпцигу, – що не потребуватиме додаткового часу та інвестицій. Італія та Іспанія, з другого боку, виступають за (поки обхідне) радикальне вирішення, щоб самим перейняти весь чемпіонат. «Сподіваюся, рішення для Польщі та України буде позитивним, – заявляє президент НФС Тео Цванціґер, який, мабуть, усвідомлює визнані у всьому світі організаційні навички НФФ. – Не бачу підстав роздумувати над цим питанням».

Натомість Франц Бекенбауер, голова організаційного комітету Чемпіонату світу з футболу – 2006 у Німеччині, дивиться трохи далі у майбутнє. Щонайпізніше відтоді, як у 2016 році кількість учасників європейського чемпіонату буде збільшено з 16 до 24 команд, менші країни як організатори навіть не обговорюватимуться. «Тоді все залежатиме від великих націй, як Німеччина, Франція, Англія, Іспанія та Італія», – каже Бекенбауер.